На межі жовтня і листопада смерть присутня під час різних свят. Багато сучасних традицій засновані на релігійних і навіть стародавніх язичницьких віруваннях.
Померлий, одягнений у біле, спить у прикрашеній труні на матраці, голова на подушці, чекаючи, щоб піднятися на небо.
Традиція, яка дуже мало змінилася у фінському суспільстві за 300-400 років, незважаючи на те, що все більше і більше фінів обирають кремацію або не належать до церкви.
Білий одяг померлого символізує християнське небо та хмари, а прикрашена труна — ліжко.
«Труна була місцем, де померлий чекав на воскресіння», — каже Ліпкін.
Одягання померлого має давню історичну традицію
За словами дослідника, у XVII столітті одяг покійного мав дещо інші кольори, а з XVIII століття переважно білий колір.
Зараз покійного можна одягнути у власний одяг, але вибір одягу, який пропонують гробівці, все ще повністю білий.
Проте в останню путь нікого не проводжають без одягу.
– Думка про те, щоб померлий був голим у труні, чужа. Він має дуже давню історичну традицію.
За словами Ліпкіна, померлих одягали задовго до того, як християнство поширилося у Фінляндії. Тлом був страх і повага до смерті.
– Якщо в труні у покійного було замало одягу, то вважалося, що він може рознервуватися і встати звідти, щоб вимагати одяг у своїх родичів, бо йому холодно. Ці історії розповідали, щоб померлих одягнути шанобливо та добре.
Одяг використовувався для того, щоб покійному було зручно. Ліпкін каже, що небіжчика зазвичай одягала старша жінка, яка не боялася смерті.
– Принаймні так свідчать історичні джерела. Для цього була потрібна людина з певним мисленням.
До цього, приблизно в XI столітті, згідно з археологічними знахідками, фінські померлі були одягнені зовсім інакше, ніж у християнську епоху.
– На дно дерев’яної труни клали ведмеже дерево, ховали людей у \u200b\u200bнайкращому святковому одязі. Просто в тому вигляді декоративного одягу, який, ймовірно, використовувався протягом їхнього життя, каже Ліпкін.
Померлих ховали та кремували протягом тисячоліть
Найдавніші могили, знайдені у Фінляндії, відносяться до кам’яного віку 8000 років тому. Кам’яний вік переважав у 8600–1500 роках до початку літочислення (до н. е.).
За словами Ліпкіна, в похованнях кам’яного віку, вкопаних у землю, виявлені сліди використання червоної землі та прикрас з каменю та бурштину, оскільки земні останки давно зникли в кислому ґрунті Фінляндії.
У бронзову добу 1700–500 років до н. померлих ховали як трупоспалення, так і трупоспалення в кам’яних курганах.
За словами Ліпкіна, поховання в трунах робили щонайменше із залізного віку. Залізний вік у Фінляндії датується 500 роком до нашої ери до 1300 року нашої ери.
У той час у великих стовбурах дерев вирізали труни, всередину яких клали померлого. Спалювали небіжчиків і в залізну добу.
– Могильники крематорію були знайдені, наприклад, в Ії та Вальмаріннімі в Кемінмаа, – каже Ліпкін.
Коли християнство почало поширюватися у Фінляндії, поховання стали більш поширеними. Померлих ховали навколо церкви на церковному подвір’ї та під підлогою церкви.
Коли віра в міазми, тобто неприємні запахи, які поширюють хвороби, поширилася з Європи до Фінляндії, мертві, поховані під церквою, вважалися небезпечними. Особливо неприємний запах був влітку.
Дискусія про безпеку ситуації призвела до того, що кладовища окремо від цвинтарів почали розміщувати за межами міст з XVIII століття.
Вважається, що незабаром духи будуть бродити по землі
Хелловін відзначається в останній день жовтня, або напередодні всіх святих. Оскільки цього року цей день припадає на понеділок, багато хто може відзначити свято привидів вже на вихідних.
Коріння дитячої вечірки, яка прилетіла до Фінляндії зі Сполучених Штатів, сягає далекого коріння в кельтський новорічний день Самайн і свято врожаю, коли вважалося, що мертві пересуваються.
Наступного тижня в Іспанії та Центральній і Південній Америці також відзначають День мертвих, а тижнем пізніше День усіх святих у Фінляндії. Мета обох свят – пом’янути померлих.
– Хоча існують великі відмінності у звичаях різних культур, кінцеві уявлення про пам’ять і вшанування померлих дуже схожі, – зазначає Санна Ліпкін.
У Фінляндії часто поминають померлих, приносячи на могилу свічку. За словами дослідника, звичка особливо важлива для фінів.
Він не вірить, що Хелловін замінить фінську традицію. Для дітей це все одно з кожним роком стає все більш актуальним.
Смерть присутня в обох святах, хоча й по-різному.
– На Хеллоуїн не згадують жодної людини. Це більше стримуючий фактор, гра. Ліпкін зазначає, що один із способів вирішення складних проблем – це гра.
*Які думки викликає оповідання? Обговорити тему можна 30.10. до 23:00*