Сенегальський письменник увійшов в історію, отримавши найпрестижнішу літературну премію Франції. Yle зустрів казкаря, який вихваляє магічну силу читання.
Автор, який народився в Сенегалі в 1990 році, трохи ніяково посміхається в диванному кріслі готелю в Гельсінкі і сміється:
– Я відчуваю себе старою душею і дитиною водночас.
Сарр, який зараз живе в Парижі, прибув напередодні з Кракова, з однієї з найбільших літературних подій Європи, прямо на головну сцену Гельсінського книжкового ярмарку. Навіть тут, на півночі, перед автором вишикувалася 40-метрова черга людей, які просили автограф. Народилася нова зірка світової літератури.
Сарр подорожує навколо світу заради свого роману (Гуммерус). Він не здається втомленим. Хоча аеропорти виснажливі, зустрічі з людьми додають енергії.
32-річна письменниця минулого року отримала найпрестижнішу літературну премію у Франції. Нагорода Саррі є історичною, оскільки автор є не лише наймолодшим лауреатом за останні п’ятдесят років, але й першим письменником із Африки на південь від Сахари, який отримав нагороду.
Права на переклад «Найпотаємніших чоловічих таємниць» були продані в 35 країнах, і лише у Франції було продано понад півмільйона книг. З країн Північної Європи Фінляндія є першою країною, де книга була перекладена.
Визнання спонукало інших також писати
У відзначеному нагородами романі гостро й іронічно розглядаються питання про сліди колоніалізму, світову літературу, критику та плагіат. Він також висміює французьку літературну еліту.
За іронією долі, отримавши Гонкурівську премію, Саррі став частиною гуртків. Це визнає і автор. Каже, намагається не надавати нагороді надто великого значення.
– Коли я повернуся до писання, то напевно скоро забуду про нагороду. Коли ви пишете, ви повинні зосередитися на сюжеті, мові, ритмі та структурах. Це завжди так само складно, елітно чи ні.
Незважаючи на те, що відзначений нагородами роман упереджений до кола та еліти, Сарр також бачить користь у визнанні. Його винагорода має політичний рівень. Це підбадьорило інших письменників. Сенегальський видавець письменника отримав багато рукописів від молодих сенегальських та інших африканських письменників.
– Комічно й те, що книга продовжує жити і писати сама себе.
Сарр розповідає про зворушливу зустріч у готелі. Обійняти письменника прийшла малійська мийниця підлоги. Жінка розповіла, як люди в її колі знайомих пишаються Саррі і як їм потрібні такі, як ти, молодий письменник.
– Жінка відчула, що їй подарували мою літературну елітну премію.
Жінки родини та традиція оповідання
Сарр народився в родині Серері середнього класу в містечку Діурбель, розміром з Ювяскюля за кількістю населення, поблизу великого міста Дакар. Серер є другою за чисельністю етнічною групою в Сенегалі та розмовляє мовою серер.
Хоча футбол був першою мрією Мохамеда Мбугара Саррі в кар’єрі, він також був дитиною, яка читала.
Хлопчика читали традиційні історії сері, які розповідали жінки родини. Усні розповіді були обрядом переходу до уяви та оповідання.
— Письменником можна стати, лише читаючи, — серйозно каже Сарр.
Історії, розказані африканськими жінками, також відіграють велику роль у романі «Найглибші таємниці чоловіків». Через них книга переміщується не лише в різні часи, а й у різні реалії.
Вчителі Саррі в Сенегалі визнали учня з пристрастю до читання. Вдома розмовляли серером, але в школі Сенегалу викладають французькою. Французька як мова навчання є пережитком колонізаторів.
— Ми, сенегальські письменники, не обрали французьку, це форма, у яку нас помістили.
– Мови, якими я говорю у своїх книгах, – це живильна речовина, елемент, прихований під поверхнею, який можна побачити в поезії мови, ритміці та мовних образах, – формулює автор.
Від самотнього блогера до успішного автора
Після закінчення школи молодий Мохамед Мбугар Сарр переїхав вчитися до Франції. Цей крок був революцією і змусив Саррі, який уже в юному віці «написав» усілякі речі, стати письменником.
Все почалося з блогу, який був як публічний щоденник. Пишучи блог, самотній студент спочатку позиціонує себе в новому середовищі.
– Я не лише створив погляд на себе, але й відкрив для себе нову культуру та нових людей.
Свій перший роман Сарр опублікував у 24 роки. До виходу роману він уже написав оповідання, яке виграло конкурс оповідань.
Друзі знали, що Саррі пише, вони його підбадьорювали, але перш за все це була внутрішня втеча. Військовий переворот і насильство екстремістських ісламістів у західноафриканській країні Малі у 2012–2013 роках породили бажання писати велику прозу.
Перший роман (2015) описує життя у вигаданому сахельському селі під контролем ісламістських джихадистів. Роман отримав численні нагороди у Франції.
У своїх інтерв’ю Мохамед Мбугар Сарр говорив про те, що література — це своєрідне поле політичного бою, і коли розповідаєш історії про людей, так чи інакше виникає політика. Він є членом деяких організацій і працює громадсько, але він не хоче бути політичним у своїх книгах.
— Якби я спочатку писав політичне, мої романи зазнали б краху. Мій спосіб поводження з текстом більш філософський та екзистенціальний.
В обіймах гойдається текст
Сарр серйозний за своєю природою. Людина, чий розум рухає великі ідеї, які глибоко творять літературу та життя. Є такі в його відзначеній нагородами книзі, яка однаково сповнена іронії та зухвалого гумору.
— йдеться в романі.
Де сила літератури? За словами Саррі, секрет може бути навіть в одній фігурі мови, в одному реченні, яке діє як одкровення та відкриває щось про читача.
– Читання гарного тексту дає нам можливість сформулювати питання, які були приховані всередині нас, але ми не змогли їх висловити, можливо, навіть подумати над ними.
Він говорить про те, що є щось звільняюче у потрясіннях, які приходять через літературу; як час набуває різних пропорцій під час читання, стає щільнішим і глибшим і приносить внутрішній досвід, який не можуть замінити музика та серіали.
– Але є ще й музична насолода, пов’язана з читанням, коли ти можеш перебувати на колінах тексту, що колихається.
Сарр розповідає про роль дому та школи в заохоченні до читання, але також пропонує рецепт, знайомий із його дитинства: підкреслення усного походження текстів може слугувати вхідним наркотиком. Тексти можна було виносити на сцену, читати вголос.
– Можливо, це б усунуло об’єктивність книги, яка лякає молодь. Ми повинні рухатися невеликими кроками, щоб книга не була джерелом нудьги.
З Фінляндії Сарр їде до Франції, щоб один день грати на флейті. Звідти тур продовжується до Буркіна-Фасо, яка бореться під тінню джихадизму, на театральний фестиваль, де буде представлена \u200b\u200bвистава за мотивами першої книги Саррі. Далі йдуть принаймні Нідерланди, Бельгія, Мексика та Італія.
Хіба може бути щось інше в житті?
— Ой, що я роблю, коли не відповідаю на запитання бумерів, — посміхається Сарр.