Люди працездатного віку, які молодші, ніж раніше, хочуть відпочити від трудового життя. Тридцятирічна Віра Сойні вирушила в кількамісячний похід до США. Були хвилі спеки та лісові пожежі.
Прибувши до Каліфорнії, тридцятирічна жінка з Гельсінкі мала попереду 2560 миль, або 4265 кілометрів пішохідної стежки різними місцевостями, і півроку відпустки на роботі.
«Я вирішив дослідити одну з трьох відомих пішохідних стежок через Сполучені Штати під назвою Pacific Crest Trail, — каже Соїні.
Мій хлопець і собака залишилися вдома в Пунавуорі. Соїні також взяла перерву в роботі аналітика даних у Musti and Mirri, яка спеціалізується на товарах для домашніх тварин, або більш офіційно Musti Group.
– Мені завжди подобалося бути на природі, ходити в походи та гуляти в лісі. Тема близька до серця, часи молодої жінки.
Початок маршруту Pacific Crest Trail довжиною понад 4200 км знаходиться прямо на кордоні з Мексикою, біля прикордонної стіни.
Початок походу тривав уздовж стіни ще довго.
– Звідти ми рушили на північ, через пустелю. Це було досить гаряче та відкрите місце. Після цього стежка вела до гір Сьєрра-Невада і до найвищої точки маршруту на висоті 4000 метрів.
У Північній Каліфорнії перепади висот зменшилися, але на їх місці попереду була хвиля спеки.
Після Каліфорнії настала черга штатів Орегон і Вашингтон і лісових пожеж.
Фініш замаячив через багато місяців на кордоні Канди, але ми туди потрапимо лише пізніше – якщо взагалі приїдемо.
Хороша техніка також коштує недорого
Кілька тижнів тому Віра повернулася зі своєї туристичної подорожі до Фінляндії. Ми зустрінемося в Гельсінкі в зоні відпочинку Муставууорі Вуосаарі.
На прохання Віра взяла свій рюкзак, який прослужив їй майже півроку, в якому, серед іншого, є намет. Він носить рожеві кросівки. Останні в подорожі. Під час походу понад чотири тисячі кілометрів зносилися шість пар взуття.
Всередині рюкзака також можна знайти невелику похідну піч, пакет теплого одягу, наприклад, шапочку та вовняні шкарпетки, невелику сумку з предметами гігієни та аптечними товарами, сандалі та ланцюжки для льоду, які можна встановити на взуття.
– Вибір спорядження був великою частиною планування походу. Щоб зібрати найлегший із можливих рюкзаків, потрібна була кваліфікація та подумати про те, скільки грошей ви готові витратити на нове обладнання, каже він.
Подорожі, яка розпочалася на початку квітня, передувало близько десяти місяців ретельного планування, пошуку та придбання відповідного обладнання.
– Звісно, \u200b\u200bза цей час нам також довелося дізнатися додаткову інформацію про сам маршрут походу. Наприклад, яка погода очікується на ньому, розповідає Сойні.
Окрім намету, збоку на рюкзак пішли палиці та льодоруб.
– Щоправда, льодоруб був у дорозі лише ненадовго, коли ми були в горах Сьєрра-Невада. Наприкінці травня там ще було досить багато снігу та льоду. Проте, на щастя, мені це не знадобилося, я не натрапляла на таку круту та слизьку ділянку, — сміється Віра.
Звикаєш ходити
Протилежністю тепер є підтягнута молода жінка, для якої піші прогулянки стали «другою натурою» під час подорожі.
Були тільки знеболюючі, холодний гель і пластирі.
– У мене кілька разів на ногах були пухирі, але гірше нічого.
Шишки були минущими.
Ноги витримали тисячі кілометрів ходьби так само добре, як і голова. За словами Віри, ви повинні думати про поїздку лише меншими частинами. Не так багато ще можна приручити. Це вбиває мотивацію.
– Озираючись назад, подорож потребувала навіть більше голови, ніж ніг. Те, що ви іноді також можете терпіти відчуття дискомфорту, Veera разів.
По дорозі Віра сиділа переважно в наметі.
Проте прогулянка відомою пішохідною стежкою завжди відчувала себе безпечно, тому що було багато інших однодумців з різних куточків світу, навіть кілька фінів.
– Усю дорогу зі мною також був маленький супутниковий пристрій зв’язку, за допомогою якого я міг надіслати SMS та електронні листи своїм близьким, що я живий.
Той самий пристрій постійно малював маршрут Віри на карті, за якою могли слідувати друзі та родина.
Однодумці на маршруті та в соцмережах
Віра не самотня зі своєю ідеєю індивідуальних походів. Він поділився фотографіями та історіями зі своєї подорожі в групі Facebook Hiking з іншими любителями походів.
— З точки зору декорацій шлях чудовий. Я зробила багато фотографій і насолоджувалася краєвидом, — каже Віра.
Наприкінці літа вздовж траси почалися лісові пожежі. Віра вперше відчула запах горілої тростини вночі у своєму наметі в Північній Каліфорнії.
Друг Віри в поході йшов трохи попереду нього і опинився в самому центрі пожежі, звідки його врятували.
– На жаль, останню ділянку маршруту закрили через лісові пожежі.
Як ти почуваєшся зараз?
Через кілька тижнів після повернення додому місяці походів ще відчуваються в ногах, на підошвах.
Таким чином доступ до канадського кордону був заблокований, і Віра подолала 3800 кілометрів маршруту довжиною 4265. Через лісові пожежі майже 500 кілометрів залишилися непрохідними.
Як і іншим туристам, Вірі довелося розвернутися перед фінішною лінією та повернутися до Сіетла, звідки він нарешті полетів назад до Фінляндії.
Тепер Віра знає, що вона звикне ходити.
– Мене вже питали, чи йду я на трейл-ранінговий марафон, – сміється.
Він був би готовий до подібної подорожі знову.
*Обговорити тему можна до 23:00 31 жовтня 2022 року.*