Гаррі Віттакер писав останню частину серії «Сім сестер» під величезним тиском. Люсінда Райлі, яка померла від раку два роки тому, наразі є одним із найбільш продаваних авторів у Фінляндії.
Восьма частина повинна була розповісти історію папи Солта, таємничого прийомного батька сестер, і сплести сюжет всього серіалу.
Серіал *Сім сестер* мав величезний успіх. Загалом у Фінляндії було продано 1,2 мільйона примірників книг Люсінди Райлі. Світові продажі становлять понад 30 мільйонів примірників.
Читачі серіалу *Сім сестер* у всьому світі жадали останньої частини, яка розкриє все.
Тож не дивно, що руки Гаррі Віттакера пітніли, коли він починав свою письменницьку кар’єру. Тиск був настільки сильним, що про нього навіть не можна було думати.
– Якби я перестала жахатися ситуації, я б просто розплакалася. Тож я вирішив написати роман лише для однієї людини, моєї матері.
Розклад був божевільний. Гаррі Віттакер почав писати в жовтні 2021 року, через кілька місяців після смерті матері. На написання роману йому дали рік.
Можна було б уявити, що писати серед горя буде важко, якщо не неможливо. Хоча написання Віттакера допомогло.
– Писати було благом. Я міг тримати свою матір поруч із собою, тому що постійно вів з нею внутрішні розмови. Мені вдалося зберегти його живим у своїй свідомості.
Лише після укладення контракту на мене напав сум.
— Це був темний час. Я більше не спілкувався з ним, – згадує Віттекер під час відвідин Гельсінкі на книжковому ярмарку.
Заміток не було
Гаррі Віттакер виконав те, про що просила його мати. Він написав понад 800-сторінковий роман *Атлас, історія тата Солта* (фін. Хілкка і Туукка Пекканен).
Проте це було непросто.
По-перше, Гаррі Віттакер ніколи раніше не писав роману. Дитячі книжки він писав лише разом із мамою. По-друге, для *Atlas* не було чернетки сценарію чи будь-яких приміток.
Єдиним орієнтиром були 30 смужок, написаних Люсіндою Райлі багато років тому для голлівудської виробничої компанії для серіалу про сестер.
Люсінда Райлі страждала від болю в суглобах, що ускладнювало написання. Тому він диктував свої романи на магнітофон.
Він гуляв ірландськими болотами (райлі, який народився в Ірландії, мав будинок не лише в Англії, а й в Ірландії) і розповідав на магнітофон цілі історії, які асистент чисто переписував. Лише тоді ми почали працювати над текстом.
— Він ніколи не робив нотаток. Весь всесвіт був у його голові. «Я б хотів жити в його уяві, яке б це було чудове місце», — каже Гаррі Віттакер.
З наслідування матері нічого не вийшло
Мати і син були близькі, тому Віттекер завжди читав сценарій *Семи сестер* і обговорював їх. Грунтовне знання попередніх частин серії допомогло в написанні останньої частини.
Незважаючи на це, написати 800 сторінок було важко.
Особливо перші сто сторінок вийшли липкими. Віттекер намагався наслідувати стиль письма матері, але нічого не вийшло.
– Я ставив під сумнів кожне слово і кому, тому написання не просувалося. Зі сторінки 101 я більше не намагався, і тут історія почала затягуватися.
*Atlas* розкриває повну історію таємничого прийомного батька братів і сестер, яка починається у Франції 1920-х років. У книзі розповідається, чому тато Солт мав бути таким загадковим протягом усього свого життя та звідки взявся його мільйонерський стан. Дивовижні повороти *Atlas* сплітають воєдино казкові життя братів і сестер.
Оскільки роман постійно звертається до минулих подій і людей, читаючи попередні книги, легше слідкувати за сюжетом.
Навіть Гаррі Віттакеру було важко знати велику галерею людей. Повідомлення та запитання почали надходити від перекладачів *Atlas* з усього світу.
Хтось помітив, що колір очей одного з братів і сестер змінився в середині історії. Інший зазначив, що сестра Муна Тіггі не може пити чай з молоком, оскільки вона веганка. Віттакеру довелося пройти всі описані в книзі місця, де сестри їли чи пили, і придумати веганський варіант для Тіггі.
Коли *Atlas* був випущений у всьому світі того самого травневого дня, Гаррі Віттакер був у жаху. Що, якщо він зруйнував справу життя своєї матері?
Проте прийом був переважно позитивним. Мільйони читачів отримали відповіді на питання, які порушує серіал. Крім того, повість — це гарантована казка для дорослих від початку до кінця.
У майбутньому буде мій власний роман
Після успішного завершення роботи Віттекер планує продовжити роботу над книгами своєї матері. Люсінда Райлі вже почала сама переписувати свою стару постановку.
У 1990-х роках вона опублікувала кілька романів під ім’ям Люсінда Едмондс, які не досягли значного успіху. Знайшовши новий стиль письма, він вирішив також оновити свої старі романи. Робота залишилася незавершеною, тому Віттекер також її закінчить.
Віттакер, який працює радіоведучим і актором, також пише власний роман. Він ще в розробці, але його жанр далекий від романтичних розваг.
– Я думаю, що в майбутньому я зможу добре проводити час за цими двома дуже різними книжковими проектами.