На новій сцені Національного театру Маалаамо ми спостерігаємо за уроком, в якому все трохи заплутано.
Перерва, перерва, перерва, але також втеча та антракт. Це англійські переклади слова break, від якого походить назва нещодавньої вистави Національного театру.
Годинна *Перерва* відбувається у шкільному класі, де справи йдуть не так гладко, як хотілося б. Вчителька розгублена, учні виснажені, а іноді здається, що найважливіше завдання школи – навчати та ділитися знаннями – розтоптане. І те ж саме, здається, відбувається в реальному житті.
– Ми не ставили собі за мету створити точну копію, але ми опитали учнів і вчителів та провели різноманітні воркшопи. Ми також прислухалися до експертів, а у виставі задіяні виконавці віком 13-17 років.
Емоційний вчитель
Як гра, *Break!* не може бути актуальнішою. Ще десять років тому фінська шкільна система була предметом національної гордості, яким захоплювався весь світ. Відтоді наша шкільна система потрапила в кризу: результати Pisa впали, а результати навчання падають.
Згідно з цькуванням і насильством у школах, більше половини фінських вчителів хотіли б змінити спеціальність.
– Принаймні, я сам помітив, що сьогодні в роботі вчителя є надзвичайно багато іншого, крім викладання, і саме тому у вчителя п’єси починають з’являтися симптоми. Він відчуває сильну потребу бути якомога кращим учителем і зосереджуватися на власній роботі, але зосереджується на всьому іншому, розмірковує Антті Хайккала.
Сам Хайккала ходив у початкову школу в 1990-х роках, і, на його думку, різниця з сьогоднішнім днем \u200b\u200bдосить очевидна.
– Нині, здається, є вимога, що треба бути готовим начебто на ранньому етапі. Я повинен дуже рано знати, ким я стану, коли виросту, і зосередитися на цьому та інвестувати в це. Небезпека полягає в тому, що кожен може легко скотитися до трубчастого мислення.
У цій годині є і гикавка, і баламут
З тим, що вітчизняна шкільна система не зовсім ідеальна, погоджуються і молоді виконавці вистави *Розрив!*.
Ківінен каже, що в школі він «гікавка», яка встає та опускається, але у п’єсі *Break!* він хотів зіграти зовсім іншого персонажа, тобто учня, який кричить на біса вчителю та балакає на його мобільний телефон.
– У кожному класі завжди піт, а потім є той один хлопець, який зриває урок і кричить на вчителя. Мені здається, *Break!* — це реалістичний опис шкільного світу: він також розповідає про вчителів, які по-своєму трохи заплутані.
Виснаження – це страшна річ
* «Ваше покоління перетворило це на таке продуктивне лайно, яке спалить людей і всю планету до кінця».*
– У сучасному суспільстві все крутиться навколо продуктивності, і дуже легко буває так, що ти просто не можеш більше витримувати.
На думку Гонкакоскі, меседж п’єси *Break!* цілком зрозумілий.
– Я сподіваюся, що через п’єсу люди побачать, що перенапружуватися не варто. Це виснаження справді жахлива річ.
Обов’язкове паркування телефонів?
Особливість п’єси *Break!* полягає в тому, що глядачі сидять на трибунах і також беруть участь у самій виставі, тобто «навчанні». Серед глядачів також сидять деякі актори.
За словами режисера Антті Хайккали, було цікаво досліджувати, що подібного можна знайти в шкільному класі та на сцені.
– Сидіти за партою, мабуть, досить захоплюючий досвід, і багатьом це нагадує роль студента багато років тому. Звичайно, є й проблема, оскільки, наприклад, не використовується висхідна трибуна.
Останнім часом з боку навчального закладу також точиться багато дискусій про вплив смартфонів на навчання та концентрацію загалом. Реквізит гри *Break!* також включає парк телефонів.
– Я б не хотів, щоб на парковці був мобільний телефон, тому що для багатьох мобільний також несе безпеку. Але так, користування мобільним телефоном також може бути дуже руйнівним: якщо ви відкриєте знімок під час уроку шведської, ви можете пропустити, наприклад, оголошення про майбутній іспит, резюмує Лемпі Ківінен.
*Які думки викликала у вас оповідання? Обговорити тему можна до понеділка до 23.00.*