Старі святкові сукні можуть бути цінними, але в музейних колекціях їх дуже багато. З іншого боку, бракує робочого та повсякденного одягу, навіть якщо вони більше розповідають про життя минулих часів.
Шовкова мрія була передана до музейних колекцій у 1930 році. Саме завдяки приватним пожертвам колекції накопичуються, а історичну перлину можна знайти у звичайному предметі побуту.
Проте багато одягу, цінного з точки зору музею, було викинуто з горищ. Коли фахівців з історії запитують, чого не вистачає колекціям, відповідь однозначна.
Наприклад, під час оформлення виставки «Тампере 1918» у музейному центрі «Вапріїки» було помічено, що в колекціях немає звичного повсякденного одягу міських чоловіків столітньої давності.
Ношений робочий одяг – свідчення повсякденності
– Звичайні будні в Тампере. Важливо було б мати в колекції старий робочий одяг. Реставратора цікавить історія використання та те, як споживання відображається на одязі.
Історія споживання та використання така ж, як історія одягу, і це найважливіше з точки зору музею. Для музеїв найціннішими є речі та предмети, які мають історію.
– Контекстуальна інформація має бути якомога точнішою: кому належав одяг, у якій ситуації він використовувався та чи є історія, пов’язана з одягом, – перераховує критерії Марі Лінд.
Тож ви можете знайти одяг на горищі, якому було б краще місце в музеї. Якщо ви підозрюєте, що знахідки можуть мати історичну цінність для людей, окрім вашої сім’ї, вам слід запитати про інтерес у музеїв вашого рідного регіону чи галузі.
Однак сито щільне з практичних міркувань.
– Ми завжди ретельно перевіряємо, чи може запропонований нам одяг бути включений до колекцій, тому що, приймаючи його, ми зобов’язуємося зберігати його якомога довше, – пояснює Марі Лінд.
Скарб і вдома скарб
Професіонали мають найкращі умови для збереження старих крихких матеріалів, які легко руйнуються у вологості будинку та при недбалому розвішуванні.
Отже, чи повинні люди активно прагнути принести зі своїх складів старі цінні костюми? Пийсало погоджується з колегами щодо потреби музеїв у повсякденному одязі в хорошому стані, але він хотів би, щоб люди цінували й їхні домашні колекції.
– Питання суперечливе, ресурси обмежені. Одяг є важливим матеріалом з точки зору сімейної історії. Я думаю, що навіть серед великої кількості речей люди могли б щось зберігати самі та приділяти увагу зберіганню. Одяг може бути великим скарбом навіть для сім’ї.
У кращому випадку одяг отримує нове життя ще старим, нагадує Пийсало.
– Мій рідний син-старшокласник викопав із горища дідову шкірянку та жилетку старого сімейного костюма. Тож скарби можна зберігати, тому що колись хтось зможе їх знайти та використати.
*Виставка «Красива наречена» експонується в Музеї Мілавіди в Тампере до 3 березня 2024 року.*