Вовчий патруль досі викликає ненависть у місцевих жителів – ставлення мисливців-туристів більш банальне

партійний інспектор Тобіас Пеура та старший констебль Кіммо Орн шукають вовчі сліди в засніженому лісі
Вовчий патруль неодноразово бачив ведмедя під час моніторингу. Також неодноразово спостерігали рисей і росомах, але першого вовка побачили минулої осені. На архівному фото старший констебль Кіммо Орн (ліворуч) та інспектор партії Тобіас Пеура у 2019 році.

Цієї зими збір зразків ДНК, які належать проекту SusiLIFE, був надзвичайно успішним у районах вовків. На основі цього виходить ще більш точна картина популяції фінського вовка.

Вовчий патруль, який вже три роки працює у Східній Фінляндії, вирішуючи конфлікти з хижаками та запобігаючи браконьєрам, продовжує свою роботу. Ставлення місцевих жителів, які живуть у вовчих районах, досі інколи негативне.

За словами Пеура, який виступав на інформаційній конференції проекту SusiLIFE, більше дев’яти з десяти зустрічей все ще є фактичними. Спілкування з місцевими мисливцями також значно покращилося під час проекту.

– Тим паче постфактум ми отримуємо інформацію, що нас питали, чому ми були в певній місцевості чи чому ми патрулюємо в певній місцевості.

Вовчий патруль є частиною проекту ЄС SusiLIFE, який триває шість років і коштує 5,5 мільйонів євро. Його метою є запобігання та моніторинг мисливських злочинів, особливо незаконного вбивства великої дичини. Також вона спрямована на вирішення вовчих конфліктів і підвищення довіри до влади.

До складу патруля входять поліцейський та інспектор партії Metsähallitus, який пройшов поліцейську підготовку.

Протягом минулого року під час нагляду патрульних виявлено 50 злочинів чи правопорушень. У число входять, серед іншого, злочин на полюванні та кілька порушень правил полювання.

Потрібні контакти з більшими хижаками

На брифінгу проекту SusiLIFE також йшлося про моніторинг популяцій великих хижих тварин. Цю ключову роль відіграють волонтери, які займаються контактами з великими м’ясоїдними тваринами, відібрані та навчені Фінським ігровим агентством, яких минулого року по всій країні було 2446. Вони перевіряють і записують спостереження людей за м’ясоїдними тваринами.

У 2000-х роках кількість зареєстрованих спостережень значно зросла зі збільшенням популяції тварин. Великі звірі також ширше поширилися у Фінляндії.

Від добровільних контактів з великими хижаками вимагається неупереджене та законне ставлення до, наприклад, великих хижаків. Цей принцип був випробуваний рік тому взимку, коли в Ліексі у зв’язку з кримінальним розслідуванням було виявлено, що двоє спільників хижаків брали участь у дискусіях проти хижаків у соціальних мережах.

Фінське ігрове агентство звільнило контактних осіб з хижаками від виконання своїх обов’язків. Проте ніяких змін у виборі контактних осіб з хижаками не внесено.

– Ми намагаємося якомога більше розібратися в цій справі, але, як показав цей випадок, не завжди нам це вдавалося. Згодом вони завжди розглядаються і ми з’ясовуємо, як діяти, тобто чи достатньо попередження, чи потрібне звільнення, – каже Лілі.

Волонтери зібрали зразки

Зразки ДНК також використовуються для моніторингу популяції вовків. За ними можна визначити різні особини вовків і дізнатися межі територій зграй.

Цієї зими завершився збір зразків у зимовий сезон. Загалом було отримано 1146 зразків. Це більше, ніж у минулому зборі, але все одно менше майже 1500 зразків у 2020–2021 роках.

Дві третини зразків зібрали загалом 170 добровольців. Решту зібрали співробітники Фінського агентства природних ресурсів і Finnish Game Agency.

Зразки від золотого шакала не отримані

Триває аналіз проб. Використовується новий, ще більш точний метод аналізу. Результати повинні бути доступні в червні.

Зразки можна перевірити на можливі ікла та золотистого шакала, який є новим видом у Фінляндії.

Цієї зими одну спійману та умертвлену особину собачих вовків було знайдено в Тууповаара, Йоенсуу, а зграю з кількох особин – у високогір’ї Південно-Східної Фінляндії. У гірській зграї наразі є єдині відомі у Фінляндії ікла.

– Випадки псових вовків – поодинокі. За допомогою поточного методу їх також можна швидко виявити, каже Валтонен.

Інформацію про вовчі зграї та їх пересування можна також отримати за допомогою GPS-трекінгу, який наразі не використовується.

– Ведуться певні дискусії, але конкретних рішень щодо його продовження не прийнято, – каже Самулі Хейккінен.