Люди, які не вважають питання ідентифікації та репрезентації важливими, несвідомо зайшли в дзеркальний будинок культури, у сяйво нескінченних відображень собі подібних, пише Салмі.
Якби я вважав книгу поганою, я міг би закінчити її наполовину. Але книга була чудовою, справді вражаючою. У той же час це було просто вимогливо і виснажливо.
Можливо, зручність і легкість є настільки переважними рисами, що інші способи читання відходять на другий план. З книгою Сутінена я замислився над тим, які ще причини для мого читання.
Окрім насолоди, багато любителів читання прагнуть ідентифікації з літературою. Між обкладинками ми шукаємо відображення того, ким ми є. Інші висміюють це бажання, уявлення про мистецтво як дзеркало. Мистецтво – це вікно, двері у світ! Шукати там свій образ – егоцентрично.
Я вважаю це природним бажанням опинитися у світі літератури, та й у світі загалом. Знайшовши себе, легше цікавитися тим, що ще може бути. Часто навіть люди, які не вважають питання ідентифікації та репрезентації важливими, самі того не підозрюючи, потрапляли в дзеркальний дім культури, у сяйво нескінченних відображень собі подібних.
*Ронджа Салмі*
*Автор — журналіст і письменник, який випадково слухає трилогію «Тут під Похянською зорею». Наразі залишилося більше 40 годин прослуховування.*
*Колонку можна обговорити 8.3. до 23:00.*