На складі берлінського музею знайшли колекцію старих саамських речей. Артефакти збирали під страхом смертної кари і використовували для розваги правителів.
У Музеї європейських культур у Берліні розпочато дослідницький проект, який має на меті з’ясувати історію колекції саамських предметів, знайдених на складі музею. Колекція понад сто років зберігалася в фондосховищах музею і ніколи не була в музеї для огляду публіки.
– У цій колекції є дуже старі предмети. Є предмети жертвоприношень, тобто предмети, зібрані колекціонерами з місць жертвоприношень, які можуть датуватися XV століттям. Крім того, є два священних барабани і старий рунічний календар, ймовірно, з 17 століття.
Об’єкти придбані частково під примусом і навіть під загрозою смертної кари. Було застосовано силу, тому що предмети могли бути дуже значущими для їхніх власників саамі.
– Так, із щоденників музею та нотаток колекціонерів видно, що досить часто це було трохи впівсили. Але у випадку з цими священними барабанами, наприклад, можна говорити про грабіж і насильницьке захоплення. Людей через суд змушують віддати ці святині під загрозою втрати життя.
Інтерес до саамських святинь пояснюється тим, що в 17-18 століттях священики і місіонери змушували саамів відмовитися від старих вірувань і прийняти християнство.
— Саме по собі це справді дивне відчуття. У той самий час, коли самі саами відвикли від світогляду, з яким пов’язані ці барабани та їхнє використання, їх збирали в Європі для захоплення заможних людей, знаті та королівської сім’ї.
Рідкісна, обширна та значна колекція
Єва-Крістіна Ніландер вважає колекцію, знайдену в Берліні, надзвичайно великою. Він включає понад тисячу позицій.
– За межами Північних країн і Росії колекція Берліна є найбільшою в Європі. Такого ж рівня досягає лише саамська колекція музею MARKK у Гамбурзі, яка також налічує понад тисячу предметів.
– Що ж, це безперечно важливо, коли ви знаєте історію та військову історію Фінляндії та скільки саамських артефактів було втрачено. Проте в колекції є настільки старі предмети, що їх значення, безумовно, більше, ніж те, про що ми можемо навіть подумати на даний момент.
Єва-Крістіна Ніландер також вважає, що предмети колекції мають велике історичне значення, але також і духовне.
– Є такий спадок, духовно дуже значущий. У музеях світу залишилося лише близько 70 цих священних барабанів, і, на жаль, лише чотири з них належать музеям саамів. Їх можна вважати як загалом, так і духовно дуже цінними.
– У колекції є жертовні предмети, наприклад, оленячі роги, про значення яких ми не мали інформації. Так само в колекції є ложки з рогу з різьбленими візерунками. Тепер ми знаємо, що воно описує приналежність до сім’ї. Приналежність до родини також вказують на рибальські сіті та їх дерев’яні сіткові поплавці, на яких вигравірувано маркування.
Саамська колекція Музею європейських культур була в основному зібрана в період між 1880 і 1929 роками. Об’єкти потрапили до Берліна через багато різних подій, каже Єва-Крістіна Нюландер.
– Наприклад, ті барабани були частиною прусської Кунсткамери, тобто колись були у князів чи правителів, а потім з часом потрапили до музейних колекцій. До цих раритетних шаф, які зберігали дворяни, також приносили предмети повсякденного вжитку.
Чи повернуть колекцію Самі, поки невідомо. За словами директора музею Елізабет Тітмайєр, його слід виставляти там, де він справляє найкраще враження.
– Зрозуміло, що місце предметів не в фондосховищах музею. Я не бачу причин, чому колекція не може залишитися в Берліні, але вона повинна бути показана публіці. Однак я вважаю, що саами повинні вирішити, яким чином буде представлена \u200b\u200bколекція, і тому ми повинні тісно співпрацювати з саамськими музеями.
Марйо-Рітта Рантамакі, майстер колекції саамського музею Сійда, каже, що музеї саамського регіону ще не встигли обговорити майбутнє колекції, оскільки дослідницький проект розпочався лише на початку грудня.
Однак є хороший досвід репатріації Національного музею Фінляндії, тобто повернення предметів їхнім первісним власникам.
– Це було дуже важливо для саамської спільноти. Існує також можливість того, що об’єкти можуть бути репатрійовані в цифровому вигляді, і в цьому випадку можна буде отримати цю інформацію про об’єкти, навіть якщо об’єкти конкретно нам не передані.
За словами Рантамакі, було б, звичайно, найкращим з точки зору використання колекції та вивчення предметів, якби колекцію повернули саамам.
– Звичайно, у нас були б зовсім інші можливості, якби колекція була доступна для саамів і об’єкти можна було вивчати разом із саамською громадою. Напевно, це питання буде обговорюватися під час проекту.
*Сюжет заснований на радіоісторії журналістки Мааріт Луккарінен з Берліна. Ви можете прослухати його повністю на Yle Areena за посиланням нижче.*