Сто років тому могили і труни просівали під підлогою церкви. Було зібрано одяг померлих, частини трун і насипні знахідки. Об’єкти, передані на зберігання, зараз цікавлять дослідників.
Колекція могильних знахідок, що зберігається на складі кафедрального собору Турку, багато в чому особлива.
В основному предмети були зібрані у 1920-х роках. В ході археологічних розкопок, проведених у зв’язку з реставрацією, було розкрито підлогу церкви, досліджено склепіння та перевірено стан трун.
У 1970-х роках знову настав час капітального ремонту. Потім були зроблені нові розкопки. Загалом на складі майже тисяча пронумерованих наборів для відкриття.
У великих ящиках, серед іншого, міститься жіночий, чоловічий і дитячий могильний одяг і аксесуари, такі як шарфи, рукавички, шкарпетки та тапочки.
З трун було знайдено таблички з іменами, ручки для перенесення та ручки. Крім того, є багато недосліджених дрібних знахідок, таких як уламки пляшок, кераміка, інструменти та цвяхи.
По-перше, інвентаризація, документація та консервація
У колекції церкви є достатньо матеріалів для широкого спектру досліджень і перспектив, від фундаментального дослідження матеріалу до етичних питань, таких як виявлення похоронних суконь окремих осіб.
Спочатку метою є інвентаризація та документування матеріалу та проведення оцінки стану.
Частина об’єктів потребує консервації. Дослідження з охорони природи вже розпочато як дипломні роботи в Університеті прикладних наук Метрополіа.
«У подальших дослідженнях ми можемо глибше заглибитися в те, що являють собою ці відкриття і що вони говорять нам про історію Турку на початку нової ери та людей і громади, які жили і жили тут», — розмірковує Сеппянен.
Життєвий цикл колекції з XVII століття до наших днів дає цікавий огляд того, як знайдений матеріал, що зберігається в музеї собору, став культурно-історичною культурною спадщиною.
Подібної колекції більше ніде немає
– Це дуже унікально в Європі та й у всьому світі, тому що подібних археологічних колекцій текстилю немає більше ніде.
Наприклад, деякі речі збереглися під підлогами та церквами Швеції, Норвегії, Польщі та Чехії. У порівнянні з ними колекція Турку особливо велика.
Знахідки добре збереглися частково тому, що померлих ховали в настінних могилах, а не в землі. Інакше стан святкового вбрання початку XVII століття чи квіткового вінка, принесеного в останню путь дитини, був би набагато гіршим. Якщо від нього щось залишилося.
– Показово, що тут, наприклад, збереглося багато вже цінних на свій час шовкових тканин.
Ліпкін досліджував похоронний одяг 19-го століття під підлогою церков у регіонах Оулу та Торніо. Добре зберігаються виготовлені з рослинних волокон, льону, бавовни або кропиви.
Поєднуючи різні матеріали, можна з’ясувати, як змінювалося використання могильного одягу з часом, починаючи з XVII століття.
*Обговорити тему можна 30.01. до 23:00*