Перекладачка фінських емоцій, “наша Кайя”, каже, що захоплення стадіону – це природний перехід від великих святкувань до пісень.
– Я працюю перекладачем для фінів вже понад чотири десятиліття, тож чому б мені не піти на такий великий, грандіозний концерт”, – розповідає Кайя Ку в інтерв’ю Yle News по телефону.
Кайя Ку раніше виступала на численних великих фестивалях, а також розпродавала концерти на Hartwall Arena у 2014, 2015 та 2018 роках, тож масштабні шоу для неї не є чимось новим. Однак Олімпійський стадіон має особливий шарм і є своєрідною магічною віхою для багатьох вітчизняних художників.
– Олімпійський стадіон був для мене зрозумілим і природним вибором: це місце дуже дороге для фінів. Він є визначною пам’яткою для фінів, і можна сказати, що я теж є своєрідною пам’яткою для фінів: так що тут зустрічаються дві визначні пам’ятки!
– У *Суперстадіону* таке ж відчуття, тому що люди жили моїми піснями. З ними танцювали, з ними одружували, відзначали похорони і, ймовірно, народжували.
Кайя Ку, яка продала понад півмільйона альбомів і була нагороджена Еммою, заявляє, що для фінів вона «наша Кайя». Про це також свідчить той факт, що нещодавно випущений документальний фільм *Tinakenkäkuningatar* отримав гарну кількість глядачів, а біографія *Taipumaton*, опублікована минулого року, також добре продавалася.
– Фіни зацікавлені в моїй подорожі, тому що вони самі в ній беруть участь, протягом кількох десятиліть, – резюмує митець.
Сюрпризи для відвідувачів та емоційні моменти
Kaija Koo досягла успіху в тому, що часто не вдається багатьом відомим виконавцям: вона також стала улюбленицею молоді.
– Я створюю музику для людей, а не для людей певного віку. Ця ідеологія стала рушійною силою моєї кар’єри. Я вважаю себе універсальним художником, який може запропонувати кожному щось. І, зрештою, ми, люди, дуже схожі.
Звичайно, Kaija Koo не може розкрити більше подробиць про *Superstadion*, який буде реалізований у серпні, але плани вже просунуті.
– Є і нові аранжування, і дивовижні гості та склади. Я думаю, що там також проводяться ностальгічні та емоційні моменти, тому має бути привід роздавати серветки. Зараз я гуду від щастя, бо знаю, чого чекати.
*Перегляньте документальний фільм про Kaija Koo:*