Легендарному музичному журналу Soundi виповнюється 50 років – перше видання, врятоване вмістом поліетиленового пакета Джуса Лескінена

Фінська рок-сцена розвивалася завдяки співпраці музикантів, продавців і журналістів. У перші дні існування журналу Sound на обкладинці та у списках розсилки можна було побачити одних і тих самих артистів.

У грудні 1974 року в Пірккалі було зроблено прогноз, який повністю не виправдався.

– У мене у вухах дзвеніло від крику фінансового менеджера, що через три місяці ви збанкрутуєте. Через п’ятдесят років це важко передбачити, а в цьому випадку це було надзвичайно важко”, – з посмішкою розповідає Канерва.

Кар’єра Муси врешті-решт обірвалася, але журнал Soundi, заснований у Тампере в січні 1975 року, продовжує розвиватися.

Тімо Канерва є головним редактором журналу, який найдовше працює. Він встиг пілотувати журнал майже чотири десятиліття до виходу на пенсію в 2013 році.

З повною підставою можна сказати, що звук зробив внесок у розвиток всієї вітчизняної рок-культури.

Рокери на наліпках

Команда засновників Sound, яким було двадцять і тридцять років, з самого початку непохитно вірила у свою справу. Ентузіазму вистачало, початкового фінансового капіталу менше.

Перший тираж журналу ледь не залишився в друкарні Валкеакоскі, коли домовлені гроші за рекламу не надійшли вчасно.

Поруч знайшли рятівника.

Soundi одразу знайшов своїх читачів. Замовлення почали надходити такими темпами, що потрібна була допомога і в практичній роботі.

У ток-групі були ті ж імена, що й на обкладинці журналу.

З самого початку головною ідеєю було писати про всі види фінської рок-музики. Урізноманітнення вітчизняного посуду викликало також тертя в доставці.

Наприклад, зробити заголовком перший сингл Hanoi Rocks у 1980 році не всім сподобалося.

– Вальдемар Валленіус був дуже гарячий для мене, що така велика справа була зроблена з бандою таких виродків. Але якщо гурт і Муза спрацювали, то планувалося відразу розірвати все по крупицях.

Переломний 1985 рік

Тімо Канерва став головним редактором Sound, коли журналу було близько шести місяців.

Після багатообіцяючого старту попереду чекали складніші часи. У перші роки 1980-х газета підтримувала в основному доходи від книг Soundi, розроблених Канервою.

Середина десятиліття стала переломною.

– У 70-ті роки фінський рок був ще таким хаосом, але раптом він справді піднявся на перше місце. Вісімдесят п’ятий був нашим першим справді вдалим роком, і тоді почалися гарні часи.

У 2012 році Тімо Канерва став лауреатом Державної журналістської премії.

В основному піонера музичної журналістики відзначали як одного з тих, хто створював основу вітчизняної рок-культури.

Для створення основи була потрібна співпраця, каже Канерва. Фінський рок потребував фінських рок-медіа, і те ж саме навпаки.

“Дитяча музика” стала експортним продуктом

Відтепер майже неможливо зрозуміти, як рок-музику колись відкидали як «дитячу», — каже Канерва.

Зараз, на його думку, ставлення змінилося, мабуть, занадто сильно.

— Може, вже пішло на той бік. Культурні сторінки надто зацікавлені в тому, що добре продається. Натомість можна цікавитись новинками, креативною, функціональною та гарною музикою.

У найкращі роки в «Саунді», крім головного редактора, працювало шість чоловік. Засоби доставки в Keskustor були класними.

– Такий місцевий, – описує Канерва.

Ті дні пройшли довгий шлях. З 2013 року «Звук» видає «Поп Медіа», яке через політику оплати праці відійшло на другий план, і в журналі працює лише головний редактор.

Тімо Канерва взагалі не хоче коментувати поточну ситуацію журналу.

Він пішов із Sound після 38 років роботи та, за його власними підрахунками, від 40 000 до 50 000 надрукованих сторінок.

Якби у нього все ще був журнал, рок-людина викинув би рок із заголовка.

– На даний момент, як на мене, найцікавіше те, що є дуже багато жанрів. Є і фольклорні впливи, і відмінний джаз, і так далі. На мою думку, сьогодні журнал має бути музичним, а не рок-журналом.