Люттіля також хоче зруйнувати традиційний міф про те, що страждання є частиною творення мистецтва.
Наразі у відділенні навчається близько 50 основних та 100 неповнолітніх. Ляттіля, яка досліджувала професію співака у своїй докторській дисертації, прагне навчити, що спів – це така ж професія і робота, як і будь-яка інша.
– Я хочу розвінчати міф про страждаючого артиста і думку про те, що не варто ставати співаком, якщо ти не одержимий цим. Спів – це робота, як і все інше.
Однак, за словами Ляттіля, професія і робота співака все ще асоціюється з неприємними явищами, які вже зникли з багатьох інших сфер. Наприклад, зовнішність оперного співака може стати предметом прямої, а іноді й завуальованої критики. Ляттіля хоче боротися з цим явищем у своїй викладацькій роботі та в ролі керівника предмету.
– Заради мистецтва співаку не потрібно терпіти ні критику зовнішності, ні поплескування по попі, ні щось інше, чого не потрібно терпіти на звичайних роботах.
Це відбувається? У програмі «Половина моря» Ляттіла запитали про ляпаса чи сексуальні домагання.
– Багато разів думали, що ми зараз про це не говоримо, що ми не ходимо на власні концерти, але про це було багато розмов. На щастя, часи стають кращими, і ця погана поведінка в галузі постійно зменшується. Наша ідея – виховати молоде покоління співаків, яких принаймні не погано ставилися та не принижували в школі.
На практиці, за словами Ляттіла, це означає, наприклад, що Академія Сібеліуса не перешкоджає появі молодих співаків.
– Потім, коли ці співаки з трохи кращим ставленням почнуть працювати, вони можуть не відчути потреби присідати наступне покоління співаків на вирішальні посади.
*Повне інтерв’ю дивіться у програмі о пів на сьому:*