У Південно-Центральній Остроботнії є лише близько сорока бокових котеджів, які ширші за традиційну північну хату. Будинок Ветелі частково залишився таким же, як і десятиліття тому.
Велетнем скандинавської архітектурної спадщини є бічний палац.
Це будівля, в якій камери розміщені збоку, а не з торців, як це прийнято в підвальних будинках.
Бічні палати були побудовані між 1750 і 1850 роками в південній частині Центральної Остроботнії.
«Традиційний будинок Оглай був розширений, щоб тепло від каміна також могло використовуватися в бічних камерах, які знаходяться поруч з каміном», — каже Мекеля.
За кількістю одиниць було зроблено двісті бічних хат, і сорок із них збереглися донині.
Інші бічні камери в Центральній Остроботнії потрібні для культурного туризму.
– Когось будівля цікавить, когось події, а когось історія. Це велика цікавість, яка збереглася в південній частині Центральної Остроботнії, каже Мекеля.
“На сарай був припис про знесення”
– Коли ми це купували, будівля була в поганому стані. Палосаарі каже, що сарай Піхапіірі отримав наказ про знесення.
Традиційний будинок Оглаа завжди був мрією Палосаарі.
Імовірно приблизно з 1750 року бічна хата та її подвір’я тепер були відремонтовані для старих потреб.
Нижній і верхній поверхи будинку утеплені, в іншому з ремонтом подбали. Наприклад, стіни не пофарбовані в білий колір.
– Навіщо виправляти чи вносити зміни, коли це працювало на інших двісті років.
У живому архіві є фільм *Marttoten piyata* 1946 року. За словами Палосаарі, у фільмі можна побачити знайомий будинок.
– На плівці можна побачити зображення будинку та подвір’я воєнних років, – каже Палосаарі.
Зараз приміщення здається в оренду для різноманітних заходів, як весільний майданчик, для розпродажів та невеликих новорічних вечірок, а також для інших вечірок.
Мережа культурного туризму
Бічні камери являють собою найстаріший будівельний фонд у південній частині Центральної Остроботнії. Найкрасивіші бічні кімнати є одними з найбільших селянських хат у світі.
Під керівництвом Інституту сільських територій визначається кількість і положення бічних хат на території, а також збираються історичні відомості про них.
Крім того, досліджується готовність власників будинків брати участь у розвитку культурного туризму.
Будинки з бічними камерами здебільшого знаходяться у приватній власності, але багато з них підійдуть як об’єкти культурного туризму.
– У Швеції вже створений культурний туризм спадщини, його можна було б отримати і тут, – каже Мекеля.
Багато власників бічних хат колись замислювалися про те, щоб використовувати будівлю для культури чи туризму.
– З тих чи інших причин ідея не була реалізована, – каже Мекеля.
Велич споруд приваблює своєю величчю
Так що ж такого привабливого в сидіннях з бічними камерами?
За словами Каті Палосаарі, бічні килимки привабливі своєю грубістю, недосконалістю та життєлюбством.
Пофарбовані в білий колір стіни сучасного суспільства отримують противагу.
– Так, тут відчувається, що ти повертаєшся до свого коріння. Ви можете сказати, як будівля, що я стою сам по собі, говорить Палосаарі.
Дослідник Матті Мекеля каже, що річний проект Ruralia-Institut *Sivukamarituvat as a stage of history* фінансується групою дій Leader Pirityiset із Фонду сільського розвитку Європейського Союзу.
– Завдяки фінансуванню проект зосереджений на дослідженні будівельної спадщини фінськомовного регіону південної частини Центральної Остроботнії, – каже Мекеля.
*Тему можна обговорити до понеділка 17 жовтня до 23:00*