Фотограф Меері Кутаніемі заглибилася в матеріали Гертруди Белл, дослідниці, яка жила на рубежі 20-го століття, і в результаті народилася фотовиставка, яка об’єднала роботи двох жінок.
Ім’я Белла, який жив сто років тому, вже було знайоме Кутаніемі, але копання в його архівах принесло багато нової інформації. Обидва фотографи подорожували по всьому світу під час своїх дослідницьких подорожей, і Кутаніемі об’єднав у виставці матеріали з десяти різних країн, куди вони обидва побували.
Окрім фотографій, в архівах Белла є численні листи та щоденники, в яких записані спостереження та спогади про його подорожі. Ви також можете знайти багато подібних матеріалів із власних подорожей Кутаніемі.
– У рамках виставки я змішав наші цитати з різних куточків світу. Вони створюють не лише соціальний контекст, а й особистий вимір виставки.
Сто років між картинками
І Кутаніемі, і Белл торкалися соціальних питань у своїх роботах, але, незважаючи на те, що тематика та країни, що з’являються на малюнках, однакові, Кутаніемі не намагався шукати подібності в роботах. За його словами, виставка – це радше плідна можливість побачити, що відбувалося за сто років.
– Мене саме цікавить, яке співвідношення свободи і влади в наш час. Соціальна атмосфера в ці часи була зовсім іншою.
Фотографії та тексти на виставці належать до двох різних часів, але, за словами Кутаніемі, виставка також розповідає про те, що сталося між цими точками часу.
Серед тем, які змінювалися протягом ста років, Кутаніемі виділяє становище жінки. Жінок рідко можна побачити на картинах Белла, тоді як фотографії Кутаніемі спрямовані на те, щоб висвітлити боротьбу за права жінок, що триває.
– За життя Белл був винятковим у своїй статі. У ту епоху жінки не подорожували і не виконували тієї роботи, яку виконували вони. У фотожурналістиці все ще домінують чоловіки, але зміни відбулися.
«Виставка не має на меті дати відповіді»
З сьогоднішнього дня до осені в Художньому музеї Сало експонується виставка «Прихована свобода».
Кутаніемі закликає відвідувачів виставки та шанувальників мистецтва приходити з відкритою душею. За його словами, виставка не має єдиної мети чи прямих відповідей, а залишає глядачеві інтерпретувати те, що він сам хоче прочитати про людство та ці два періоди світу.
– Я сподіваюся, що виставка породжує запитання та дискусію про те, ким ми були, ким ми є зараз і ким ми станемо.